"Панове, я пропоную вам карту, складену не за чужими описами і не з чуток. Я склав її сам на основі точних вимірів, здійснених мною в усіх закутках краю, який вона зображає, що повинно переконати вас як у точності, так і правдивості моєї розповіді... Отож, насолоджуйтесь на дозвіллі плодами моєї праці, споглядаючи зі своїх кабінетів цю гарну і рідкісну країну, найбільша частина якої була заселена за мого часу, міста і фортеці, плани яких я сам накреслив. З огляду на те, що вся карта охоплює лише два градуси широти, мені було зовсім нескладно зробити її на паралельних меридіанах, бо помилка, яка може при цьому виникнути, майже непомітна внаслідок незначного простору. Правда й те, що коли б її продовжити на південь або на північ, то довелось би робити меридіани променями, що ми й бачимо на звичайних картах". Ґійом Ле Вассср де Боплан. Опис України, кйіькох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення восн. - К., 1990. - С. 25, 239.

Ґійом Левассер де Боплан - картограф України

Карти України Ґ. Боплана - це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву "Україна" вперше вжито для означення всієї української території "від Московії до Трансільванії". Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської картографії у другій половині ХУІІ-ХУШ ст. та утвердження назви "Україна" не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті часи володіли певними частинами українських земель. З'явилися карти України як особливої та окремої географічної та політичної спільності1.

Автор цих карт - француз за походженням, військовий інженер і архітектор Ґійом Левассер де Боплан, який перебував на службі у війську польського короля з 1630 р. до 1647 р. Він народився в Нормандії, ймовірно у місті Дьєппі, 1600 р. у дворянській гугенотській родині2. Його батько (помер 1643 р.) -відомий математик, гідрограф, картограф, океанський лоцман, автор кількох наукових трактатів -мав таке ж ім?я - Ґійом Левассер. Можна здогадуватися, що він доклав зусиль, аби передати синові свої зацікавлення та дати йому належну освіту. Боплан-син розпочав свою військову кар'єру замолоду. Уже 1616 р. він - лейтенант під командуванням маршала Кончіно Кончіні, 1620 р. - військовий інженер у м.Дьєппі, між 1628-1630 рр., поряд із цією посадою, обіймає посаду архітектора в окрузі Руана.

Політичні заворушення, релігійна нетерпимість, неможливість зробити кар'єру на батьківщіни змусили Ґ. Боплана у 1630 р. виїхати та продовжити свою кар'єру в Речі Посполитій. Місцем його служби були частини польського коронного війська під командуванням великого коронного гетьмана С. Ко-нєцпольського, що дислокувалися в Україні. Призначений на посаду військового інженера, він займався будівництвом нових та реконструкцією існуючих фортець. За його проектами споруджено укріплення м. Бара (1631 р.), фортеці в Новому Ко-нецьполі (Саврань, 1634 р.), Старці (1638 р.), Бродах (1630-1635 рр.)3> фортецю-палац у Підгірцях разом з А. Дель Аква (1635-1640 рр.). Поряд із цим основним завданням Ґ. Боплан постійно вивчав і картографував територію, на якій перебував. 8 березня 1637 р. Ґ. Бопланові надано титул королівського придворного, а між 1637 і 1645 рр. - звання капітана артилерії. Як військовослужбовець коронної армії, Ґ. Боплан був учасником війни 1632-1634 рр. між Польщею і Московським князівством, боїв з татарами і турками у липні та жовтні 1633 р., воєнних приготувань Польщі проти Швеції 1635 р. Крім того, він брав участь у придушенні королівськими військами козацьких повстань під керівництвом П. Павлюка (1637 р.), Я. Острянина і Д. Гуні (1638 р.), а також у кампанії проти татар узимку 1646-1647 рр., зображений ним в "Описі України".

Після звільнення з посади у польській королівській армії 29 березня 1647 р. Ґ. Боплан виїхав до Ґданська, де, очевидно, працював з відомим гравером В. Гондіусом над своїми картами та ілюстраціями до "Опису України". До Ґданська Ґ. Боплан приїжджав ще раз наприкінці 1650 - початку 1651 рр.4 На початку 1648 р. повернувся до Франції, звідки незабаром виїхав на військову службу до Вест-Індії, де, зокрема, виконав план портового міста Картахени (на території сучасної Колумбії).

У 1650-1651 рр. Ґ. Боплан жив у Дьєппі, а з 1652 р. - у Руані. Служив під командуванням військового інженера, майбутнього маршала Франції С. Вобана. 1665 р. Ґ. Боплан отримав звання військового інженера короля Людовіка XIV.

Ґ. Боплан був двічі одружений. Від першого шлюбу з Марі Дюже мав троє дітей. Один з його синів успадкував його ім'я - Ґійом Левассер.

Родинний герб Ґ. Боплана - три золоті грона винограду в трикутнику (два вгорі, одне - внизу), на зеленому полі. Помер Ґ. Боплан не раніше січня 1675 р.5

Творча спадщина Ґ. Боплана уже кілька століть привертає увагу дослідників і має значну літературу 6. Вчені вивчали його біографію, історію створення карт, їх зміст, достовірність і значення для розвитку картографії України та Європейського континенту взагалі.

В українську історіографію Ґ. Боплан увійшов як автор "Опису України"7 та автор карт українських земель. "Опис України" від часу свого опублікування витримав численні перевидання в перекладах німецькою, польською, російською мовами. В останні роки здійснено перевидання "Опису України" французькою мовою з великою передмовою і коментарями його упорядників - канадських учених А. Б. Перналя та Д. Ф. Ессара8. Ці ж автори видали цей твір англійською мовою з додатком репродукцій карт і покажчиків до них9.

Вперше здійснено повний переклад "Опису України" українською мовою, а видання його з факсиміле оригіналу, доповнене передмовою та ґрунтовними науковими коментарями, у яких відтворено історичне тло діяльності Ґ. Боплана, стало подією в українській історичній науці10. Вперше зроблено узагальнення історії вивчення та використання творів Ґ. Боплана українськими вченими у статті професора Я. Даш-кевича, що доповнює це видання11.

У вітчизняній науковій літературі прийнято твердження, що Ґ. Бопланові належать такі картографічні праці, присвячені зображенню українських земель, як Генеральна карта України 1648 р.12, 1660 р.13, Спеціальна карта України 1650 р.14, карти нижньої течії Дніпра, вперше опубліковані анонімно 1662 р. в атласі Й. Блау15, карта Польщі16, репродуковані В.Кордтом17. Ці карти й використовуються істориками переважно для уточнення тих чи інших тверджень учених щодо певних подій, явищ, для ілюстрування книжок з історії України (причому іноді вони припускаються грубих помилок)18.

Однак архівні знахідки та наукові дослідження останніх десятиліть свідчать про те, що Ґ. Бопланові належить цілий ряд картографічних творів, присвячених Україні, які досі в Україні мало відомі. Так, на початку 30-х рр. опубліковано19 опис рукописного атласу карт і планів сучасника і колеги Ґ. Боплана -Ф. Ґетканта20 під назвою "Практична топографія списана і перевірена Фрідріхом Ґеткантом, Механіком. Року 1638"21. В цьому атласі 14 карт, намальованих на пергаменті, з яких дві останні, на думку дослідників, є копіями праць Ґ. Боплана, зокрема -План фортеці біля Кодацького порога22 та Українська географічна карта23.

У 1952 р. у фондах Ґданської бібліотеки Польської Академії Наук виявлено 11 карт невеликого книжкового формату (14x19 см), присвячених українським землям24. Це, зокрема, дві загальні карти України, одна з яких без назви, незавершена - нанесено лише гідросітку. Друга має заголовок "Двобічна Волинь"25. Чотири наступні карти відображають територію Київського, Брацлавського (без назв), Подільського26 воєводств і Покуття27.

Ще дві карти із цієї збірки карт-ілюстрацій відображають території Північного Причорномор'я -землі Очаківської28 та Білгородської29 орд. Окрема карта присвячена Кримському півострову30.

Дві карти у цій збірці присвячені зображенню нижньої течії Дніпра. Перша має назву: "Частина ріки Борисфена від фортеці Кодак аж до острова Хортиці разом з тринадцятьма скелястими перешкодами, названими по-простому Порогами (по-латинськи Ьі-тіпа)31. Карта доповнена врізкою "План фортеці Кодак біля першої перешкоди або порога Борисфена, побудованої непереможним королем Польщі Вла-диславом IV. 1635"32.

Друга карта називається:"Частина ріки Борисфена за Порогами, що по-простому називається Запоріжжям (звідси й назва запорізькі козаки), від острова Хортиці аж до Евксинського моря"33.

До цієї збірки карт-ілюстрацій належить і загальна карта Польщі цього ж розміру, виявлена та опублікована К. Бучеком у 30-і рр.34

Всі ці карти - північної орієнтації, на відміну від Генеральної та Спеціальної карт, що мають південну орієнтацію.

Цікаві результати дало дослідження історії створення Ґ. Бопланом карт України, аналіз їх змісту і порівняння окремих примірників343. До речі, зазначимо, що хоч подібного дослідження раніше не проводилось, однак учені зауважили різницю між різними примірниками карт. Уже В. Кордт35 і В. Ляскорон-ський36 відзначали, що карти незавершені та різняться між собою. У 30-х рр. Л. Багров виявив примірник Генеральної карти (1648 р.), що суттєво відрізняється від опублікованої В. Кордтом, і вважав її першим варіантом цієї карти37. У 1986 р. у фондах Бібліотеки Чарторийських у Кракові виявлено досі невідомий примірник цієї карти, який суттєво відрізняється від інших зображенням Поліських боліт і виявився най-ранішим її варіантом38.

Різницю між окремими примірниками зауважили й інші вчені. Так, Каталог картографічної колекції Е. Гуттен-Чапського39 визначає дві версії Генеральної карти - копію рукописної карти 1637-1639 рр. і друковані версії 1648 і 1660 рр., серед яких три варіанти карти з датою "Ґданськ 1648" і два варіанти французького видання карти 1660 р. Цей каталог також називає Спеціальну карту, зокрема дрезденський примірник, опублікований В. Кордтом. Д. Ф. Ессар і А. Б. Перналь у французькому виданні "Опису України" розрізняють два варіанти Генеральної карти 1648 р., чотири варіанти французького (1660 р.) видання карти та три варіанти Спеціальної карти України (дрезденський примірник, карта з врізкою, карта з написом про битву під Берестечком 1651 р.)40. В англійському виданні "Опису України" 1993 р. Д. Ф. Ессар і А. Б. Перналь виокремлюють уже три варіанти ґданського видання Генеральної карти41. Варіанти цих карт вирізняє також Ст. Алек-сандрович42. Проте, для того, щоб зробити остаточний висновок про співвідношення і взаємозалежність між собою окремих примірників (варіантів) Генеральної карти (трьох версій) і Спеціальної карти, а також взаємозалежність між Генеральною і Спеціальною картами, необхідно було мати копії усіх збережених примірників карт України Ґ. Боплана.

Як свідчать дослідження, ці карти, правдоподібно, ніколи не видавалися великими тиражами. Вони були рідкісними уже в XVII - на початку XVIII ст. У листі до Російської АН її почесний член, перший географ короля Франції Ж.-Б. д'Анвіль писав 5 серпня 1715 р.: "Хоч ця прекрасна карта (Спеціальна карта України Ґ. Боплана. - М. В) є великою рідкістю, у мене все ж таки є оригінальний примірник, що його, пригадую, я показував пану Тауберту. Копії з неї можна зустріти в Атласі Блау, іноді в скороченому виді"43.

1992 р. у Львівському відділенні Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Гру-шевського НАН України було заплановано видання Атласу карт України Ґ. Боплана, який має включати всі збережені та виявлені дотепер примірники цих карт.

У процесі підготовки до видання цього Атласу здійснювався пошук оригінальних примірників карт України Ґ. Боплана в бібліотеках і архівах колишнього Радянського Союзу, в бібліотеках Польщі. Велику допомогу у виявленні бопланівських карт надав нам професор Брандонського університету (Канада) А. Б. Перналь, який провів це виявлення у бібліотеках Німеччини, Франції, Швеції, Англії та передав у наше розпорядження фотокопії виявлених ним матеріалів. Внаслідок цієї співпраці пощастило розшукати 14 оригінальних примірників Генеральної карти України, з них - сім із датою 1648 р.44, - сім 1660 р.45 і 12 примірників Спеціальної карти України Ґ. Боплана.

Аналіз і порівняння примірників Генеральної карти показують, що різниця між варіантами ґданського (1648 р.) видання цієї карти суттєва і полягає в поступовому збагаченні й корегуванні її змісту. Так, якщо на першому варіанті позначено велику територію Поліських боліт, то на всіх пізніших варіантах на цьому місці знаходимо значну кількість населених пунктів, течії нових рік і застережливий напис, що спершу тут позначалися болота. В. Гондіус залишив згадку про роботу над цією частиною карти. У зверненні до читача, вміщеному на карті Полісся Д. Цвікера, яку він також гравіював у 1650 р., гравер, відзначаючи високу точність цієї карти, пише, що "... вже при коректуванні "Загальної карти Диких полів" ми переконалися в її докладності"46. Це зауваження В. Гондіуса особливо цінне тим, що він засвідчує процес опрацювання карти Ґ. Боплана, кидає світло на співпрацю картографів, які творили одночасно. У зверненнях до читача, вміщених В. Гондіусом на Генеральній карті, він інформує про обставини (повстання козаків), що змусили його нашвидкуруч виконати цю карту, та про стан опрацювання Спеціальної карти України, котру Ґ. Боплан уже передав йому для гравіювання. На другому варіанті карти подано назви адміністративних одиниць, а в крайній західній частині з'являється напис - Тгапзііуапіа Рагз. Отже, як і обіцяв Боплан у заголовку "Опису України", Генеральна карта України охоплює територію від кордонів Московії до Трансільванії.

Третій варіант карти відрізняється від попереднього зображенням Кубані. На четвертому, серед інших особливостей, вперше подаються написи про Ло-ївську (1649 р.) та Берестецьку (1651 р.) битви. Найцікавішим є варіант карти, на якому вміщено вже згадані написи про битви під Лоєвом та Берестечком, а також доповнення із зображенням території від Львова до Перемишля (зі сходу на захід) та від Львова до Люблина (з півдня на північ). Цей додаток розміщений поза збереженою зовнішньою рамкою попереднього варіанту у новій незакритій рамці. На цьому доповненні до карти вздовж дороги Львів - Люблин позначено додатково 21 назву сіл і містечок, внесено зміни в зображення території на північ од Сокаля до лінії Городло - Дубно, де теж зазначено нові назви об'єктів. Одначе найважливішою особливістю цього варіанту Генеральної карти є те, що на її площині пунктирною лінією гравер відкреслив фрагмент, що його потім було перенесено на Спеціальну карту.

Це прямокутник між 48° і 51° широти та 48° і 60° довготи, поділений на вісім рівних квадратів, останній з яких збільшений за рахунок щойно описаного доповнення. Всі квадрати пронумеровані (авторська нумерація збереглася)47. Нумерація квадратів тут така ж, як і секцій Спеціальної карти, за схемою:

Ця важлива деталь карти досі не помічена дослідниками - ні вітчизняними, ні зарубіжними, хоч саме вона розкриває послідовність праці Ґ. Боплана над картами України та взаємозалежність карт48. Тепер стає незаперечною правдивість Бопланових слів, коли він писав, що до видання "Опису України" 1651 р. мав намір додати Спеціальну карту, так чітко характеризовану ним у застереженні до книги, а також достовірність його заяви, що він представляє карту, яку склав на основі власних точних вимірів, бо поза відкресленим прямокутником залишилися Причорномор'я і Приазов'я, північ Полісся, територія Московщини, а також нижня течія Дніпра з його порогами. Врізка з картою нижньої течії Дніпра з порогами на першій секції Спеціальної карти з'явилася перегодом, у процесі доопрацювання цієї карти.

Різниця між варіантами Генеральної карти 1660р. полягає в наявності або відсутності на ній карти Кримського півострова, у деталях зображення При-азов'я та Кубані, в розміщенні додаткових написів.

Першим, хто визначив суттєву різницю між примірниками Спеціальної карти, був М. Дзіковський49. Він звернув увагу на те, що виявлений ним примірник Спеціальної карти України у фондах Наукової бібліотеки Вільнюського університету суттєво відрізняється від опублікованої В. Кордтом Спеціальної карти з фондів Королівської бібліотеки в Дрездені. Порівнявши ці примірники, вчений виявив понад 200 виправлень і нових позначень об'єктів на вільнюському примірнику і висловив припущення, що ці зміни внесені Ґ. Бопланом власноручно. Спостереження М. Дзіков-ського нікого не зацікавили, і еволюція карти України не досліджувалася.

У нашому розпорядженні є дванадцять копій примірників Спеціальної карти України Ґ. Боплана50 з бібліотек: Польської Академії Наук (ПАН) у Ґданську, Чарторийських та Яґеллонської в Кракові, Інституту географії у Варшаві, Бібліотеки Російської Академії Наук у Санкт-Петербурзі, Наукової бібліотеки Вільнюського університету. Завдяки співпраці з професором А. Б. Перналем ми отримали також копії примірників Спеціальної карти з фондів Національної бібліотеки в Парижі (два примірники), Британського музею в Лондоні, Державної Саксонської бібліотеки (колишньої Королівської) в Дрездені та Бібліотеки Упсальського університету. Порівняння цих при-

мірників свідчить, що карта розвивалася в напрямку збагачення її змісту.

Варіанти Спеціальної карти України (їх вирізняється чотири) чітко прослідковуються на основі аналізу картографічного зображення території, позначеної на згаданому доповненні до найпізнішого варіанту Генеральної карти (Ґданськ, 1648 р.). Якщо на доповненні до Генеральної карти позначено 21 назву населених пунктів, то на першому варіанті Спеціальної карти (Дрезден) у цій частині їх число становить 41, на наступному (Санкт-Петербург) - 63, а на останньому (Ґданськ, Вільнюс, Краків, Варшава) - 84. Як бачимо, ця частина карти постійно доопрацьовувалася і збагачувалася. Якщо на доповненні до Генеральної карти зображено лише фрагмент р. Сян з містами Перемишль і Ярослав, то на першому варіанті Спеціальної карти є верхня течія Сяну з двома притоками, потім течію Сяну продовжено до впадіння у Віслу, а на останньому варіанті подано також фрагмент течії Вісли від Сандомира до Казимира.

Загалом різниця між першим і четвертим варіантами Спеціальної карти, за попередніми підрахунками, полягає в тому, що на останньому позначено на 164 назви об'єктів більше, ніж на першому, внесено близько 300 виправлень у правописі назв, вказано значну кількість нових об'єктів без назв - рік, лісів, боліт, змінено розташування деяких об'єктів. Особливих змін зазнала восьма секція карти (Львів), у якій виявлено 159 нових назв об'єктів і 62 виправлення правопису назв. Першу секцію карти доповнено вріз-кою з картою нижньої течії Дніпра з порогами. Зміни у сьомій секції (Покуття) полягали в тому, що було продовжено зображення течії Дністра від Журавна до Миколаєва, нанесено течію р. Стрий, а також ряд населених пунктів на цій території. Останній варіант карти характерний тим, що на його восьмій секції поміщено напис про перемогу армії короля Яна Казимира над військами Б. Хмельницького під Берестечком. Тут внесено також інші зміни в картографічному зображенні території, на якій відбувалася битва.

Отже, всі збережені примірники оригінальних карт України Боплана - це фактично пробні відбитки, що відображають різні етапи її опрацювання.

Як уже зазначалося, виявлені примірники Спеціальної карти України мають різну форму збереження. Це склеєні в одну площину секції з заголовком (Санкт-Петербург, Краків - Бібліотека Чарторийсь-ких - 2, Лондон, Вільнюс, Упсала, Варшава) або в окремих секціях (Дрезден, Краків - Яґеллонська бібліотека, Париж - 251, Ґданськ).

Краще збереглися карти у секціях (можливо тому, що їх було легше зберігати). Примірники ж карти, склеєної на полотні або паперовій основі в одну площину, котрі, очевидно, використовувалися як настінні, майже всі (крім Санкт-Петербурзького) мають значні пошкодження, втрати картографічного зображення. Тому вони складні для репродукції та не можуть дати цілісного уявлення про їхній зміст. У зв'язку з цим сьогоднішнє факсимільне видання Спеціальної карти було вирішено здійснити за примірником, що зберігся в секціях. Оскільки В. Кордт видав карту з дрезденського примірника, котрий, як уже відзначено, виявився найранішим, найпростішим варіантом, перевидання карти здійснюється за найпізнішим, найнасиченішим варіантом. Ним виявився примірник карти, що зберігається в Ґданській бібліотеці ПАН. Він характерний особливою чіткістю зображення. На жаль, у цьому примірнику бракує двох секцій - 3-ї (Брацлавщина) та 5-ї (Поділля). Примірник без заголовка. Для видання його доповнено третьою і п'ятою секціями з примірника карти, що зберігається у фондах Яґеллонської бібліотеки в Кракові, яка належить до іншого варіанта. Для винесення рішення про можливість такого доповнення саме за рахунок цього примірника попередньо було проведено повне зіставлення цих секцій із відповідною частиною карти вільнюського примірника (того ж найпізнішого варіанту, що й ґданський). Вона зберігається склеєною, пройшла реставрацію в Науково-реставраційному центрі у Вільнюсі), має пошкодження картографічного зображення 7-ї і 8-ї секцій, але 3-я і 5-а секції збереглись у доброму стані. Рівночасно зіставлення проводилось і з 3-ю та 5-ю секціями дрезденського (найранішого) примірника карти в репродукції В. Кордта.

Як виявилося під час порівняння, в цій частині карти зроблено найменше змін відносно останнього і першого варіантів. На 3-й секції примірників вільнюського та Яґеллонської бібліотеки виявлено 31 виправлення правопису назв порівняно з дрезденським примірником, а одну назву (Вікіо(г)ог, с.) нанесено додатково. У 5-й секції (Поділля) виявлено 66 випадків виправлення правопису назв, але жодного нового об'єкта не зазначено. Крім того, встановлено ідентичність внесених виправлень у цих секціях примірників Яґеллонської бібліотеки та Бібліотеки Вільнюського університету. Це дало нам право доповнити (для цього видання карти) ґданський примірник Спеціальної карти секціями із примірника Яґеллонської бібліотеки.

Результати порівняння цих частин карти у трьох варіантах переконують у тому, що цю частину карти - Брацлавщину і Поділля Ґ. Боплан виконав якнай-докладніше. На наш погляд, це пояснюється, по-перше, тим, що в основному він перебував при штабі О. Конєцпольського в Барі, де також будував укріплення цього міста, і тому досконало вивчив навколишню територію. Очевидно, по-друге, тим, що саме цим територіям, через які пролягали основні шляхи татарських нападів, найбільше загрожували спустошливі набіги ворога, а отже, потрібно було вживати заходів для укріплення цих місць. І, по-третє, тим, що значні терени Поділля належали С. Конєцпольському - шефові Ґ. Боплана.

У зверненні Ґ. Боплана до читачів, доданому до "Опису України", він писав: "Панове, я пропоную Вам карту, складену не за чужими описами і не з чуток. Я склав її сам на основі точних вимірів, здійснених мною в усіх закутках краю, який вона зображає, що повинно переконати вас як у точності, так і в правдивості моєї розповіді. Обмаль дозвілля, відпущеного мені при виконанні важливих доручень, якими я був зайнятий під час війни у тих краях, примусив мене присвятити не менше восьми років, щоб довести цю працю до досконалості, оскільки я міг трудитися над нею лише принагідно.

Отож, насолоджуйтесь на дозвіллі плодами моєї праці, споглядаючи зі своїх кабінетів цю гарну і рідкісну країну, найбільша частина якої була заселена за

мого часу, міста й фортеці, плани яких я сам накреслив; знайте, що я буду вдячний за вдоволення, яке отримає ваша похвальна цікавість"52.

Отже, сам автор засвідчив, що карту він склав за власними вимірами всієї зображеної ним території.

Безперечно, Боплан знав карти своїх поперени-ків, зокрема карту Великого князівства Литовського Т. Маковського з 1613 р., т. зв. радзивиллівську карту, на якій є зображення українських земель до рівня Кам'янця, Черкас на півдні. Про це свідчить подібність умовних позначень населених пунктів та напис біля м. Корсуня, майже ідентичний на картах Маковського і Ґ. Боплана: Когзшп оррісіит а1 Ке§е 8іерЬапо ехігисіит Аппо 1581-у Т. Маковського, Когзит УгЬз а Ке?е 8іерЬапо ехігисішп Аппо 1581 - у Ґ. Боплана. Одначе Ґ. Боплан не скористався цією картою для зображення Волині, Полісся, дотримуючись принципу показати тільки те, що бачив сам.

У спогадах, представлених Ж. Б. Кольберу близько 1665 р., Ґ. Боплан докладно описує свій метод картографування, який, вочевидь, визрів під час картографування українських земель:

"Ось метод, яким я послуговувався... За допомогою кутоміра (астролябії) точно в полудень, [визначивши] висоту сонця і його відхилення, я знаходив широту місцевості. Таким чином [визначено] точні широти всіх міст і містечок, які віддалені одне від одного не більше, як на 8 - 10 льє.

Потім я побував у всіх цих місцях, я виміряв відстань за допомогою дорогоміра, який був міцно прикріплений до сідла мого коня і який показував, скільки кроків зробив кінь, ідучи з одного міста до іншого. Переводячи кроки у льє, я отримую дуже точну відстань. Я користувався цим інструментом лише для того, щоб мати два діаметри провінції; для інших, менших дистанцій, які становлять 6-7 льє, я користувався нічим іншим, щ годинником..., на якому я відмічав крок мого коня. Завдяки цьому способу я знаю правдиві відстані між містами, маючи завжди під рукою дороговказ, щоб позначати звивистість доріг. Всі ці виміри я записував, щоб потім позначити на карті. Коли всі відмітки були зроблені, я подався берегами найбільших рік, щоб бачити їх синусоїди і місце, де ріки впадають одна в одну. Також помічав села, розташовані по берегах рік. Під кінець я побував на рівнинах, покреслених вздовж і впоперек руслами рік, аби помітити села, які розташовані на цих рівнинах. Також ліси, болота і гори - все це слід відмітити на карті. Ось це і все, що я міг би сказати на цю тему"53.

Рівень виконання карт Ґ. Боплана був надзвичайно високий. Він застосував багату систему умовних позначень: для Генеральної карти - 18, для Спеціальної - 28 знаків. За допомогою них картограф класифікував населені пункти на давні християнські міста, містечка, села, нові поселення (колони), турецькі містечка, татарські селища, центри воєводств, повітів, судів, єпископських кафедр, монастирі за конфесіями, позначив городища, кургани, показав рельєф території та ландшафт. Особливу увагу приділяв відображенню гідросітки, наніс велику кількість дрібних во-дотоків, броди, мости, греблі на ріках. Укріплені місця, фортеці позначав не уніфікованими умовними знаками, а малюнками реальних контурів укріплень. Показано місця стоянок війська - заїзди. Все це робить карту Ґ. Боплана неоціненним першоджерелом для вчених.

На карті застосовані також такі умовні позначення, яких немає у списку. Це, зокрема, позначення зовнішніх і внутрішніх кордонів пунктирною лінією. Іноді новозасноване поселення - слобода - позначалося літерою "8", хоча для цього у списку був окремий знак (&), напр. Кипа 8. - нині Кунка, с. Вн. та ін. Окремий знак (князівська корона) передбачено для міст, у яких були князівські оселі, замки. В позначенні ж Острога, Ізяслава, Збаража, Вишнівця цей елемент відсутній, але тут уміщено слово "Оисаі." на означення того, що це родинні міста князів Острозьких, Заславських, Збаразьких, Вишневецьких.

І зовнішні кордони України (з Московською державою, Трансільванією та Молдавією), і внутрішні (між окремими воєводствами) Ґ. Боплан показав пунктирними лініями, до речі, дуже нечіткими, які можна легко сплутати з лініями доріг. Ступінь опрацювання різних територій нерівномірний, про що свідчить відображення адміністративного поділу на карті. Чітко на карті позначені й названі Київське, Брацлавське і Подільське воєводства. На території Волині меж воєводств (Луцького, Белзького) не вирізнено, а всю цю територію названо "Волинь по той бік" і "Волинь по цей бік" залежно від річки Горині. Ці написи розміщені зі сходу на захід від Бердичева до Сокаля - до лінії Західного Бугу. На півночі - до Городниці, Опалина.

Територію від Молдавії та Трансільванії на північ до рівня Любліна названо "Частиною Червоної Русі". На південному сході цієї території в басейні верхів'я р. Прут вирізнено територію Покуття, меж якої не вказано. Кордонів між воєводствами тут не позначено, але міста Львів, Белз, Луцьк, Люблін відзначені як центри воєводств. У північній частині карти пунктирними лініями та написами вирізнені території Чернігівського і Сіверського князівств.

Як уже відзначалося, порівняння збережених примірників карт України Ґ. Боплана - Генеральної 1648 р., Спеціальної 1650 р. та карт-ілюстрацій -свідчить, що ці карти ніколи не видавалися великими накладами, крім Генеральної карти, доданої до другого (1660 р.)-видання "Опису України" цього автора, наново гравійованої, французькою мовою, яка, вочевидь, вийшла тиражем книги. Всі інші примірники карт - це, мабуть, пробні відбитки, які служили авторові основою для вдосконалення карт, внесення до них змін, нових деталей тощо. Остаточні варіанти цих карт не були видані через фатальний збіг обставин кінця 40-х - початку 50-х рр. XVII ст., який безпосередньо торкнувся долі Ґ. Боплана та його спадщини.

У 1645 р. Ґ. Боплан одержав привілей польського короля Владислава IV на видання карти54. Покровитель Ґ. Боплана великий коронний гетьман С. Ко-нєцпольський помер 1646 р. Його наступник Микола Потоцький уже в березні 1647 р. з невідомих причин звільнив Ґ. Боплана з посади військового інженера й архітектора55. Сталася зміна і на королівському троні Речі Посполитої: після смерті короля Владислава IV, який також протегував Ґ. Бопланові, цінуючи його працю, 1648 р. королем став його брат Ян Казимир. У 1648 р. почалася визвольна війна українського козацтва й селянства проти панування Польщі. Все це, звісно, не могло не вплинути негативно на спроби Ґ. Боплана видати карти України, які, очевидно, на час його звільнення з посади ще не були готові, бо всі вони помічені пізнішими роками - 1648 (Генеральна карта), 1650 (Спеціальна карта), 1652 (карти-ілюстра-" ції). За таких обставин Ґ. Боплан, певна річ, не отримав за свої картографічні праці ніякої винагороди. Судячи з його дій після повернення до Франції - виїзду в Новий світ, напруженого листування з високими чиновниками Франції щодо одержання праці56, Ґ. Боплан повернувся з Польщі без вагомого доробку. Надія одержати якусь винагороду від нового польського короля з'явилась у нього 1651 р. після Берестецької битви. Ґ. Боплан вирішив скористатися цим сприятливим моментом. Саме цим, на нашу думку, можна пояснити таке багате доповнення змісту 8-ї секції, яка відображала місця, пов'язані з битвою під Берестечком, і вміщення напису біля Берестечка про перемогу польського короля. Карту було розширено до Вісли, щоб показати Люблин - місце табору короля, мережу населених пунктів і доріг, які збігалися до Люблина, потім до Сокаля, куди перемістився король з військом, а звідти до Берестечка. Ґ. Боплан змінив зображення околиць Берестечка, наніс на карту р. Пляшів-ку, села Пляшеву, Острів та інші деталі.

Цю карту, яка прославляла короля, Яна Казими-ра, Ґ. Боплан планував додати до "Опису України", перше видання якого було вже в роботі й незабаром після битви під Берестечком вийшло друком. Але здійснити цей задум йому не пощастило й цього разу: праця вимагала часу. Ймовірно, знову було зроблено кілька відбитків із виправленого примірника, фактично - чернетки, на що вказує наявність закреслень, надписувань на карті, слідів витирання. Цей етап опрацювання Спеціальної карти засвідчують примірники Вільнюса, Варшави, Ґданська, Кракова (Бібліотека Чарторийських).

Вершиною фатального збігу обставин, які перешкодили Ґ. Бопланові завершити й розтиражувати карти України, була смерть гравера В. Гондіуса на початку 1652 р57. Зважаючи на важливість та військове призначення карт України Ґ. Боплана, над якими працював В. Гондіус до кінця життя (карти-ілю-страції датовані 1652 р.), король конфіскував усі матеріали з майстерні гравера. Ґ. Боплан утратив зв'язок зі своїми працями. Тому для "Опису України", виданого в Руані 1660 р., він змушений був замовити Генеральну карту іншому граверові, що суттєво відбилося на рівні її графічного виконання.

Джерелознавче значення карт України Ґ. Боплана для вивчення історії України середини XVII ст. безперечно велике. Це були карти, складені на основі вимірів і математичних розрахунків58. Генеральна карта вперше правдиво відображала всю територію України, її річкову систему, що дало можливість його послідовникам виправити помилки всіх попередніх картографів у зображенні Східної Європи. А Спеціальна карта стала однією з перших в історії європейської картографії середньомасштабною топографічною картою військового призначення, що охоплювала велику територію59. Вперше на карту було нанесено значну кількість населених пунктів, класифікованих із допомогою умовних знаків на категорії. В міру вивчення території та розвитку її картографічного зображення кількість позначених на картах об'єктів постійно зростала. Наприклад, на Українській географічній карті 1639-1640 рр. позначено 384 об'єкти, на Генеральній карті України (1648 р. з ви-пусткою) - 1293, на Генеральній карті 1660 р. - 1223, на першому варіанті Спеціальної карти (Дрезден, Кордт) - тільки населених пунктів налічуємо 2201, а на останньому варіанті (Ґданськ, Вільнюс, Варшава, Краків, Бібліотека Чарторийських) - на 164 назви більше. Під час звірки карти Ґ. Боплана з топографічною картою України лише 10% назв населених пунктів не можна було ідентифікувати з сучасними поселеннями.

З огляду на військове призначення Спеціальної карти Ґ. Боплан велику увагу звертав на відображення дрібних водотоків, переходів через ріки, наявність мостів і бродів, гребель на річках, доріг, зручних місць для спорудження укріплень (особливо на територіях, що прилягали до Чорного шляху), відзначав наявність заїздів, небезпечних місць, джерел питної води, водяних млинів. Важливе значення має позначення укріплень, фортець, умовні знаки яких розроблені індивідуально для кожної фортеці. Як показали польові дослідження наукової експедиції Львівської комплексної архітектурно-реставраційної майстерні Інституту "Укрпроектреставрація" (керівник експедиції М. П. Гайда), яка перевіряла відповідність даних Спеціальної карти України Ґ. Боплана дійсності (зокрема, розташування міст і фортець), точність карт Ґ. Боплана висока. Із 26 обстежених об'єктів 12 повністю збігалися з картою, у двох випадках фортеці не були позначені, решту 12 випадків факт перевірити не поталанило через відсутність слідів забудов60.

Однак остаточна оцінка значення карт України Ґ. Боплана як історичного джерела можлива лише в разі виявлення, детального аналізу й порівняння змісту всіх примірників оригіналів цих карт, що збереглися до наших днів.

Професор Українського університету в Празі, мистецтвознавець та історик В. Січинський (1894- 1962) в останньому англійському виданні "Чужинці про Україну" (1953 р.) так сказав про Ґ. Боплана: "Він був першим вченим післяренесансної Європи, що глянув на Україну як на самостійну географічну та політичну цілість, що мала свій індивідуальний природний, економічний і культурний характер. Його прекрасний "Опис України" можна назвати першою українською географією. Його карти стали мо-делем для західноєвропейської картографії до початку XVIII ст. Врешті, саме Ґ. Боплан познайомив західний світ з українською визвольною боротьбою XVII ст. та з іменем України"61.

Факсимільне видання Спеціальної карти України Ґ. Боплана здійснюється в Україні вперше. Його мета -розкрити зміст цього першоджерела, зробити його доступним для широкого кола науковців, дослідників історії України XVII ст., краєзнавців, усіх, кого цікавлять сторінки історії нашої Батьківщини.

Карта видається у восьми секціях. Зміст карти відображений у покажчику назв позначених на ній об'єктів. Для полегшення користування картою покажчик складено у двох варіантах: латинський ряд*, у якому згідно з алфавітом просистематизовано назви об'єктів, зафіксовані на карті, з відсилкою до сьогоднішньої назви об'єкта, ідентифікованої на підставі топографічної карти України; український ряд, на першому місці в якому стоїть сучасна назва об'єкта, з відсилкою до назви, відчитаної на карті Ґ. Боплана.

У процесі опрацювання покажчика виникло ряд труднощів. По-перше, за майже 350 років, що минули з часу укладення карти України Ґ. Бопланом, відбулося багато змін. Одні населені пункти зникли з карти України, інші змінили назву (іноді неодноразово, особливо за останні 70 років). Часто на місці зниклих з'являлися нові об'єкти з новими назвами. По-друге, назви об'єктів у Ґ. Боплана дуже перекручені. У їх написанні відчуваються впливи української, польської, французької мов, але правопису жодної з цих мов не дотримано. Критерієм для ототожнення Бопланової назви з нинішньою були для нас топографічні карти областей України (мірило 1:200000), видані ВКФ Міністерства оборони України у 1991 - 1995 рр., а також: довідники адміністративно-територіального поділу України і областей 1946 - початку 1990-х рр. видання. Особливо цінними виявилися додані до цих довідників покажчики змін назв населених пунктів.

Попри це, не всі назви пощастило ототожнити з повною впевненістю. Біля сучасної назви об'єкта, яка ніяк не збігається з назвою на карті Ґ. Боплана, але за географічним розташуванням знаходиться в тому ж місці, у покажчику поставлено знак запитання. Розташування деяких об'єктів, які зникли або злилися з іншими населеними пунктами і втратили самостійне існування, на сучасній карті можна визначити лише приблизно за відношенням до найближчого об'єкта. У такому разі в покажчику написано, що цей об'єкт слід шукати в околицях такого-то сучасного села чи міста - напр.: Вопдиду, с. VIII 0-12 В - околиці с. Ви-соцького Вл. Зауважимо також:, що Ґ. Боплан позначив на карті багато лісів з назвами, які на сучасній топографічній карті України втрачені. Тому в покажчику біля цих назв теж: указано орієнтир (напр.: Тетом Ьаз, ліс V В-8 Б - околиці с. Тернівки Вн). Це стосується також: визначення місця бродів, мостів, гребель, водяних млинів та інших об'єктів, які не мають назви або які не ідентифікуються з сучасною назвою.

Всі назви об'єктів з таким приблизним визначенням місця їх розташування згруповані в окремий покажчик, який додається після українсько-латинського ряду. Ця частина покажчика, сподіваємося, стане предметом особливої уваги краєзнавців.

При систематизації латинського ряду покажчика не розрізнялися літери І і І, Ь і і., оскільки у Ґ. Боплана не витримані граматичні правила вживання цих літер.

Якщо у Ґ. Боплана одним написом позначено два об'єкти, то до покажчика цей запис внесено два рази, для кожного об'єкта окремо. Напр.: написом Бегеііеп у Кі. позначено село Деребчин і річку Деребчинку басейну Мурафи. У покажчику напис подано так:

Вегеііеп у Кі., р. V Д-9 Б - Деребчинка, р., бас. Мурафи

Вегеііепу Кі., с. V Д-9 Б - Деребчин, с. Вн.

Якщо у правопис назви Ґ. Бопланом внесено виправлення, тоді в дужках після неї дається варіант, який був до виправлення, на першому варіанті карти (дрезденський примірник, репродукований В. Корд-том). Напр.: їушоіош (2,№Оіом).

Іноді Ґ. Боплан подавав на карті дві паралельні назви одного об'єкта, напр.: Оіепіа аЬо Когсііки. В покажчику такі назви подаються послідовно без дужок. Другу назву вміщено у покажчику за алфавітом з відсиланням до першої, основної (напр.: Когспки див. Оіепіа).

У квадратних дужках вміщено назви або літери, відчитання яких сумнівне, а також: літери на означення категорії об'єкта, якщо умовний знак на карті відсутній. Напр.: Вікіо[і]ог, с. IIIД-5 К; В[испіо^се], с. УЗ-9П; ОЬойепа, 8. [сл.] V Є-8 Б.

Назви, що складаються з двох слів, систематизовані за першим словом (напр.: Віаіе Іеііого, Віа-Іо Сегкомсе).

Іноді, особливо для позначення рік, Ґ. Боплан застосовував різні варіанти назви та різні варіанти слова на означення характеру об'єкта (напр.: Во$ /їй, Во% Рішпиз, Во? Кі.) До покажчика внесено назву ріки, після якої подано всі форми - Во% Рій, Рітпш, Кі., р. і т.д.

Для полегшення пошуку потрібного об'єкта на карті розроблено систему координат, яка об'єднує всі секції в одне ціле. Шифр координати складається з номера секції, літери, яка означає квадрат, в якому розташований об'єкт по вертикалі, цифри, що означає номер цього квадрата по горизонталі, та літери, яка є першою літерою назви адміністративної одиниці чи території на карті Ґ. Боплана. Напр.: ]?оікомсе, с. V Е-11 П, тобто село з такою назвою треба шукати у п'ятій секції, у квадраті Е по вертикалі і одинадцятому квадраті - по горизонталі Подільського воєводства. Якщо назва стосується адміністративної одиниці чи території, розташованої в одній секції, то вказується лише номер секції (напр.: Уоікупіае Сііегіог Рагз, тер. VI). Якщо назва стосується об'єкта, розташованого в кількох квадратах (найчастіше це великі ріки), то вказуються всі квадрати, напр.: Иіезіег, Ту-газ/іи, ?Шш, р. - VД-10 Вал; VII3-12 РП.

У першій секції карти вміщено врізку з картою нижньої течії Дніпра. При шифруванні назв об'єктів, розташованих на цій карті, замість літери на означення адміністративної одиниці, після номера квадрата в дужках указується, що об'єкт слід шукати на врізці, напр.: ЇУогопома/їй, р. -ІВ-1 (врізка).

Опрацювання покажчика проводилося протягом ряду років і ми користувалися допомогою багатьох фахівців. В першу чергу тут слід згадати вже покійних сьогодні д-ра іст. наук О. Я. Мацюка (ЦДІА України, м Львів), д-ра філол. наук Я. В. Закревську (Інститут українознавства НА НУ), В. П. Ку земського (ЦДІЛ України, м. Львів).

Велику допомогу цінними порадами та консультаціями під час ідентифікації назв об'єктів надали нам також: д-р іст. наук М. Г. Крикун (Львівський національний університет ім. І. Франка), кандидат фі-лол. наук У Я. Єдлінська (Інститут українознавства НА НУ), канд. іст. наук І. Я. Бутич (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Гру-шевського НА НУ), С. П. Ямелинець (Державне під-

приємство геодезії, картографії та кадастру в західному регіоні "Західгеодезкартографія"), О. В. Кли-менко (Державний картографо-геодезичний фонд України (<Укркартгеофонд"), а також: М. О. Па-терига, О. П. Старчак (ЛНБ ім. В. Стефаника НА НУ), Н. М. Царьова (ЦДІА України, м. Львів) - у перекладі текстів. Усім їм упорядники висловлюють щиру подяку.

Ми будемо вдячні ученим, спеціалістам, краєзнавцям за їхні зауваження.